Цей довідник ні за яких умов не може замінити кваліфікованого лікаря і не призначений для того, щоб в його відсутність ставити діагноз і призначати лікування. Але інформація, зібрана на цих сторінках, дуже корисна кожному, оскільки просвітництво не може принести шкоду. А обширена інформація по профілактиці допоможе уникнути багатьох хвороб.

Мігрень

Перші згадки про мігрень зустрічаються у клинописних таблицях давньо шумер­ського епосу до 3000 років до нової ери. Сам термін “мігрень” є спотвореним грецьким словом “гемікранія”, що було запропоноване знаменитим римським лікарем II століття Клавдієм Галеном і означало “біль половини черепа”.

Мігрень – це пароксизмальний стан, що проявляється нападами інтенсивного голов­ного болю пульсуючого характеру, що періодично повторюється, локалізується лише в одній половині голови, переважно в очноямково-лобово-скроневій ділянці, що супрово­джується в більшості випадків нудотою, інколи блюванням, непереносиміспо яскравого світла, гучних звуків, сонливістю і млявістю після нападу.

d69c599dd99cbddbcd1aebef65cfbfc1 Мігрень

 

Поширеність мігрені коливається у жінок від 2,6 до 33,5 %, у чоловіків – від 5,5 до 22 %. Всього серед популяції від мігрені страждає 3-10 % населення. Співвідношення чоловіків і жінок, що страждають від мігрені, складає 1 : 4.

Причини мігрені

Багато питань патогенезу мігрені залишаються неясними. Існує кілька теорій, що пояснюють виникнення даного захворювання. На сьогодні можна говорити про причет­ність до розвитку мігрені трьох основних ланок – головного мозку, системи трійчастого нерва і судин, що живлять головний мозок, і передусім – судин басейну зовнішньої сон­ної артерії.

У період нападу всередині судини активізується агрегація тромбоцитів; цей процес супроводжується вивільненням серотоніну і зниженням концентрації моноамінокси- дази. Розвивається нейрогенний запальний набряк стінки судини, що супроводжуєть­ся виділенням з неї активних больових нейропептидів – вазодилататорів.

У головному мозку зменшується підвищена збудливість, падає рівень енкефалінів, змінюється вміст магнію, фосфору, Са2+, лактату й ін. При цьому в мозку, починаючи з потиличної облас­ті допереду і всередині кори повільно поширюється хвиля гальмування, що супрово­джується зниженням кровообігу в цих областях. Цей феномен, зокрема, пояснює різні ауральні прояви. На наступному етапі у процес розвитку нападу включається система трійчастого нерва.

Класифікація і симптоми мігрені

Найчастішою формою мігрені (65-70 % всіх випадків) є мігрень без аури. Основні симптоми цього різновиду – головний біль і блювота, які, як правило, супроводжуються й іншими симптомами, що призводять до виникнення найрізноманітніших хворобливих станів. У нападі розрізняють дві фази: фазу “передвісників” (зниження настрою, дратівливість і занепокоєння, плаксивість, байдужість до оточення, зниження працездатності, сонливість, зниження апетиту), що зазвичай триває кілька годин; і другу фазу – власне
головний біль, який може виникнути у будь-який час доби, але частіше починається під
час нічного сну, під ранок або після пробудження.

Головний біль посилюється поступово, проте інколи буває вираженим із самого початку. У більшості випадків біль, на першій стадії больової фази, є однобічним. Пізніше він може поширитися на всю голову,
При кожному з наступних нападів мігрені головний біль локалізується, як правило, на
одній і тій же стороні, хоча зустрічаються хворі, у яких болить по черзі то права, то ліва сторона. Нудота і блювота виникають до кінця больової фази, хоча можуть з’явитися
і з самого початку нападу.

У багатьох пацієнтів виникають і інші симптоми: озноб, пітливість, серцебиття, сухість в роті, відчуття задухи, позіхання, біль в епігастральній ділянці, рясне сечовипускання. Інколи буває непритомність. Під час нападу хворі прагнуть усамітнитися, лягти в ліжко, туго перев’язати голову, затемнити приміщення. Тривалість
нападу – від 8-12 год. до доби.

Мігрень з аурою зустрічається в 30-35 % випадків. Для неї характерна наявність аури із зоровими порушеннями, дефектами поля зору. У більшості випадків зорові порушення проявляються у вигляді виблискуючих зигзагів, точок, куль, блискавкоподібних спалахів тощо, після яких розвивається напад головного болю. Інтенсивність цих симптомів наростає протягом декількох секунд або хвилин. Образи можуть змінюватися
випаданням ділянки поля зору, інколи до половини його. Якщо зорові порушення виникають у правій половині поля зору, то головний біль локалізується зліва, і навпаки. У
Я більшості хворих при повторних нападах зорові аури однакові. Напади із зоровими аурами можуть провокуватися яскравим світлом або його мигтінням, переходом із темноти в яскраво освітлене приміщення, гучними звуками, різкими запахами.

Лікування мігрені

Лікування мігрені проводиться у двох напрямах: кушрування нападу і терапія в період міжнападу. При лікуванні мігрені необхідно дотримуватися наступних принципів: лікування має бути індивідуальним для кожного хворого, тривалим і включати модифікацію способу життя пацієнта для усунення чинників, що провокують напади, і терапія в період міжнападу

У лікуванні мігрені використовують анальгетики, седативні ЛЗ і транквілізатори, антидепресанти, протиблювотні засоби, похідні ерготаміну, антагоністи кальцію, нестероїдні протизапальні засоби, агоністи і антагоністи серотоніну та ін.

У період мігренозного нападу доцільно застосовувати спазмолітики й анальгетики
їх застосовують на самому початку нападу, до появи сильного болю.

Базовим засобом є ацетилсаліцилова кислота, яка пригнічує проведення больових імпульсів, надає
серотонінову, антикінінову і антиагрегангну дію. При поєднанні з кофеїном вона потенщює його вазопресорний ефект, що покращує обмін в ішемізованій нервовій тканині.

Високоефективною групою ЛЗ для усунення нападу мігрені є селективні агоністи серотонінових (5-НТ1) рецепторів – суматриптан, а особливо агоністи 5-НТ1В/Ш різновиду – ризатриптан, елітриптан, золмітриптан тощо. Ця група ЛЗ викликає звужен­ня певних судин черепа і інгібує вивільнення у нервових закінченнях твердої мозкової оболонки біологічно активних речовин.

При мігренозному статусі хворого госпіталізують, для лікування можуть бути вико­ристані ЛЗ наступних груп: барбітурати (фенобарбітал), транквілізатори (Діазепам), анти­депресанти (іміпрамін), глюкокортикоїди (преднізолон), спазмолітики (Но-пша, еуфілін), алкалоїди ріжків, якщо вони не застосовувалися для лікування на догосштальному етапі.


Category: Неврологія

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply