Цей довідник ні за яких умов не може замінити кваліфікованого лікаря і не призначений для того, щоб в його відсутність ставити діагноз і призначати лікування. Але інформація, зібрана на цих сторінках, дуже корисна кожному, оскільки просвітництво не може принести шкоду. А обширена інформація по профілактиці допоможе уникнути багатьох хвороб.

Хвороба Паркінсона

Хвороба Паркінсона (тремтливий параліч) — повільнопрогресуюче дегенеративне захворювання ЦНС, яке виявляється гіпокінезією (сповільненість і збіднення малюнка рухів), м’язовою ригідністю, тремором (тремтіння) у спокої і нестабільністю пози.

Хво­роба Паркінсона діагностується у 0,4 % осіб старше 40 років і в 1 % осіб старше 65 років.

3427500d db76 5ab7 735dfdc42f120960 1 Хвороба Паркінсона

Хвороба Паркінсона – Причини

В основі патогенезу хвороби Паркінсона лежить поступова втрата особами старшо­го віку підкіркових дофамінергічних нейронів у зоні базальних гангліїв головного мозку. Втрата цих клітан призводить до зменшення вмісту нейромедіатора дофаміну і до всіля­ких порушень регуляції тонусу і характеру рухів скелетної мускулатури. Причиною за­гибелі клітин можуть стати вікова дегенерація, ішемія або запальні захворювання голов­ного мозку.

Вторинний паркінсонізм (унаслідок блокади дофаміну в базальних гангліях) частіше розвивається при прийманні нейролептиків або резерпіну.

Хвороба Паркінсона – Діагностика

Діагностика спирається головним чином на дані об’єктивного огляду хворого. Хвороба зазвичай починається з тремору спокою в одній руці. Із часом наростає ри­гідність м’язів, рухи сповільнюються, збіднюється їх малюнок, хворий відчуває скутість у початковій фазі руху. Хода човгаюча, повільна, кроки дрібні, хворому важко раптово зупинятися, утримувати рівновагу. Обличчя робиться маскоподібним, рот напіввідкри- тий, мова сповільнюється. Нерідко супутником хвороби Паркінсона є деменція (малоумство). Захворювання повільно прогресує, призводячи до інвалідизації хворого.

Хвороба Паркінсона – Лікування

Засібом вибору при лікуванні хворих з хворобою Паркінсона є леводопа (або комбі­нація леводопи і карбідопи). При легкому перебігу захворювання цей засіб здатний пов­ністю усувати всі симптоми захворювання, а при важкому помітно знижує вираженість рухових порушень. Лікування довічне. Через 2-5 років після початку лікування у 50 % хворих тривалість дії ЛЗ коротшає, після приймання кожної чергової дози ригідність різко зменшується, але незабаром знову розвивається груба акінезія (феномен включен- ня-виключення). При появі цього феномену необхідно збільшити частоту приймання ле­водопи із зменшенням разової дози ЛЗ.

Амантадин не має самостійного значення при терапії паркінсонізму, оскільки його дія недостатньо виражена; крім того, через кілька місяців постійного приймання в якості єдиного ЛЗ дія амантадину припиняється.

Засібами другого ряду при терапії хвороби Паркінсона також є алкалоїди ріжків (на ранніх стадіях хвороби), інгібітори МАО-в (у комбінації з леводопою для зменшення ви- раженості феномену включення-виключення) – Селегелін, антихолінергічні засоби (ні < ранніх стадіях хвороби) – Тригексифенідил (циклодол).


Category: Неврологія

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply