Цей довідник ні за яких умов не може замінити кваліфікованого лікаря і не призначений для того, щоб в його відсутність ставити діагноз і призначати лікування. Але інформація, зібрана на цих сторінках, дуже корисна кожному, оскільки просвітництво не може принести шкоду. А обширена інформація по профілактиці допоможе уникнути багатьох хвороб.

Гострий бронхіт

Гострий бронхіт – хвороба, при якій головним симптомом є кашель (продуктивний або без виділення мокротиння), що супроводжується загальними симптомами інтоксикації (лихоманкою, задишкою, дискомфортом в грудній клітці, свистячими хрипами) та інфекції верхніх дихальних шляхів, тривалістю до 14 днів. При збільшенні тривалості хвороби більше 3-х тижнів слід вважати, що захворювання має підгострий перебіг.

Щорічна розповсюдженість гострого бронхіту коливається в широких межах залежно від епідеміологічної ситуації (епідемії грипу), сезону, від контингенту хворих (дитячі колективи, школи, виробництва, військові групи тощо), але в амбулаторний практиці вони займають одне з провідних місць, причому до двох третин хворих можуть зупинятися на самолікуванні.

Причини

Головними збудниками гострого бронхіту є респіраторні віруси – грипу А і В, парагрипу, респіраторний синци- тіальний вірус, метапневмовірус (на відміну від коро- навірусів, аденовірусів та риновірусів, що частіше ура¬жують верхні дихальні шляхи, а також від бактеріальної інфекції, що типова для пневмоній). Рідше (але не більше 10 %) зустрічаються такі збудники, як мікоплазма, хламі¬ди, збудники кашлюку.

Діагностика

Переважно націлена на виключення пневмонії, яка серед хвороб нижніх дихальних шляхів займає лише 4-5 %. Гострий бронхіт супроводжується кашлем із відходженням мокротиння слизистого (рідше, до 50 %, гнійного) характеру, лихоманкою до 38 °С, ураженням верхніх дихальних шляхів (болі, риніт). ЧСС не більше 100 у хвилину, відсутність локальних симптомів (болі в грудній клітці при вдиху, локальні хрипи), негативні результати рентгенологічного дослідження (відсутність локальної інфільтрації, переважає посилення бронхіального малюнка) – все це дозволяє надати перевагу діагнозу гострого бронхіту, а не пневмонії. Лабораторні ознаки запалення незначні або відсутні.

Лікування

Особливості лікування базуються на високій частоті гострого бронхіту проти пневмонії, відповідно 70 % проти 5 %. Тому призначення антибіотиків при вірусній інфекції вважають недопустимим, хоча серед цих хворих до 2/3 (або навіть до 90 %) осіб отримують антибіотики, що збільшує ризик резистентності мікрофлори. Тим більше, що за останні 35 років у рандомізованих дослідженнях не було отримано переваг антибіотиків при лікуванні гострого бронхіту. Виняток можна зробити лише при контакті з інфекційними хворими або епідемії кашлюку, коли кашель триває більше 2-3 тижнів (призначають еритроміцин 0,25-0,5 до 4 раз/добу, протягом 14 днів).
Противірусна терапія охоплює призначення ремантадину (амантадину) протягом 5 днів, їх відміняють через 24—48 год після зникнення симптомів грипу; це запобігає розвитку резистентності. Для профілактики в період епідемії вірусної інфекції ремантадин приймають до вакцинації. Серед нових ЛЗ з 1999 року рекомендують інгібітори нейрамінідази – занамівір (дозволений після 12 років) або озелтамівір (після 18 років), але вони не показані для профілактики.
Іноді ефективні бета-2-агоністи короткої дії – сальбутамол (в аерозолі або сиропі), фенотерол – на тлі дуже сильного кашлю або ознак гіперреактивності бронхів.

Лікування симптоматичне: при високій гарячці – анальгетики, рекомендується багато пити, ліжковий режим.


Category: Пульмонологія

Comments (1 коментар)

Trackback URL | Comments RSS Feed

  1. […] за­хворювань легень (гострого та хронічного бронхіту, бронхі­альної астми тощо). Повітря може […]

Leave a Reply