Цей довідник ні за яких умов не може замінити кваліфікованого лікаря і не призначений для того, щоб в його відсутність ставити діагноз і призначати лікування. Але інформація, зібрана на цих сторінках, дуже корисна кожному, оскільки просвітництво не може принести шкоду. А обширена інформація по профілактиці допоможе уникнути багатьох хвороб.

Бронхоектаз (Бронхоектатична хвороба)

Бронхоектатична хвороба – захворювання, що характеризується незворотними змінами (розширенням, деформацією) бронхів. Супроводжується функціональною неповноцінністю і розвитком хронічного гнійно-запального процесу в бронхіальному дереві. Видозмінені бронхи називаються бронхоектазами (або бронхоектазією).


bronchiectasis Бронхоектаз (Бронхоектатична хвороба)

Бронхоектатична хвороба зустрічається у 0,5-1,5 % населення, розвиваючись переважно в дитячому та молодому віці (від 5 до 25 років). Захворювання протікає у вигляді рецидивуючих бронхолегеневих інфекцій і супроводжується постійним кашлем з мокротою. Ураження бронхів при бронхоектатичній хворобі може обмежуватися одним сегментом, долею легені чи бути поширеним.

Класифікація бронхоектатичної хвороби

Відповідно до загальноприйнятої класифікації бронхоектази розрізняють за такими  параметрами:

  • вид деформації бронхів – мішечкові, циліндричні, веретеноподібні й змішані;
  • ступінь поширення патологічного процесу – однобічні й двобічні (із вказівкою сегменту або долі легені);
  • фаза перебігу бронхоектатичної хвороби – загострення чи ремісія;
  • стан паренхіми певного відділу легені – ателектатичні й ті, що не супроводжуються ателектазом;
  • причина розвитку – первинні (вроджені) і вторинні (придбані);
  • клінічна форма бронхоектатичної хвороби – легка, виражена, важка й ускладнена.

Легка форма бронхоектатичної хвороби характеризується 1-2 загостреннями на рік, тривалими ремісіями, в періоди яких пацієнти відчувають себе практично здоровими й працездатними.

Для вираженої форми бронхоектатичної хвороби характерні щосезонні, триваліші загострення, з виділенням від 50 до 200 мл гнійної мокроти на добу. У періоди ремісій зберігається кашель з мокротою, помірна задишка, зниження працездатності.

При важкій формі бронхоектатичної хвороби спостерігаються часті тривалі загострення з температурною реакцією і короткочасні ремісії. Кількість мокроти, що виділяється, збільшується до 200 мл, мокрота часто має гнильний запах. Працездатність під час ремісій зберігається.

Ускладнена форма бронхоектатичної хвороби характеризується ознаками важкої форми, до яких приєднуються вторинні ускладнення: серцево-легенева недостатність, легеневе серце, амілоїдоз нирок, печінки, нефрит тощо. Тривалий перебіг бронхоектатичної хвороби може ускладнюватися залізодефіцитною анемією, абсцесом легенів, емпіємою плеври, легеневою кровотечею.

Причини й механізм бронхоектатичної хвороби

Причиною первинних бронхоектазів служать уроджені вади розвитку бронхів – недорозвинення (дисплазія) бронхіальної стінки. Природжена бронхоектатична хвороба зустрічається набагато рідше за набуті бронхоектази.  Набуті бронхоектази виникають у результаті частих бронхолегеневих інфекцій, перенесених у дитячому віці, – бронхопневмонії, хронічного деформуючого бронхіту, туберкульозу чи абсцесу легенів. Інколи бронхоектатична хвороба розвивається внаслідок потрапляння чужорідних тіл у просвіт бронхів.

Хронічне запалення бронхіального дерева викликає зміни в слизовому і м’язовому шарах бронхів, а також у перибронхіальній тканині. Стаючи вразливими, стінки бронхів розширюються. Пневмосклеротичні процеси в легеневій тканині після перенесених бронхітів, пневмоній, туберкульозу чи абсцесу легені призводять до зморщування легеневої паренхіми і розтягування, деформації бронхіальних стінок. Деструктивні процеси також уражають нервові закінчення, артеріоли і капіляри, що живлять бронхи.

Веретеноподібні й циліндричнібронхоектази вражають великі й середні бронхи, мішечкові – дрібніші. Неінфіковані бронхоектази, нечисленні й невеликі за розмірами, можуть тривалий час не проявляти себе клінічно. Коли приєднується інфекція і розвивається запальний процес бронхоектази заповнюються гнійною мокротою, що підтримує хронічне запалення у видозмінених бронхах. Так розвивається бронхоектатична хвороба.

Підтримує гнійне запалення в бронхах бронхіальна обструкція, важкість самоочищення бронхіального дерева, зниження захисних механізмів бронхолегеневої системи, хронічні гнійні процеси в носоглотці.

Симптоми бронхоектазу

Основним проявом бронхоектатичної хвороби є постійний кашель з відхід гнійної мокроти з неприємним запахом. Особливо сильно виділяється мокрота вранці («повний рот») або у правильному дренажному положенні (на ураженому боці з опущеним головним кінцем). Кількість мокроти може досягати декількох сотень мілілітрів. Протягом дня кашель поновлюється у міру накопичення в бронхах мокроти. Кашель може приз водити до розриву кровоносних судин в стоншених бронхіальних стінках, що супроводжується кровохарканням, а при травмуванні великих судин – легеневою кровотечею.

Хронічне гнійне запалення бронхіального дерева викликає інтоксикацію та виснаження організму. У пацієнтів з бронхоектатичною хворобою розвивається анемія, загальна слабкість, блідість шкірних покривів, спостерігається схуднення, відставання фізичного і статевого розвитку дітей. Дихальна недостатність при бронхоектатичній хворобі проявляється через ціаноз, задишку, потовщення кінцевих фаланг пальців рук у вигляді «барабанних паличок» і нігтів у формі «годинних скелець», деформацією грудної клітки.

Частота і тривалість загострень бронхоектатичної хвороби залежать від клінічної форми захворювання. Загострення протікають у вигляді бронхолегеневої інфекції з підвищенням температури тіла, збільшенням кількості мокроти.

Навіть поза загостренням бронхоектатичної хвороби зберігається продуктивний вологий кашель з мокротою.

Діагностика бронхоектатичної хвороби

При фізикальному дослідженні легенів при бронхоектатичній хворобі відзначається відставання рухливості легенів у процесі диханні й притуплення перкуторного звуку на ураженому боці. Аускультативна картина при бронхоектатичній хворобі характеризується послабленим диханням, великою кількістю різнокаліберних (дрібно-, середньо- і великоміхурових) вологих хрипів, зазвичай у нижніх відділах легенів, що зменшуються після відкашлювання мокроти. За наявності бронхоспастичного компонента приєднуються свистячі сухі хрипи.

На прямій і боковій проекції рентгенограми легенів у пацієнтів з бронхоектатичною хворобою виявляються деформація і пористість легеневого малюнка, ділянки ателектазів, зменшення об’ємуураженого сегменту чи долі.  Ендоскопічне дослідження бронхів – бронхоскопія – дозволяє виявити багато в’язкого гнійного секрету, узяти матеріал на цитологію і баканаліз, встановити джерело кровотечі, а також провести санацію бронхіального дерева для підготовки до наступного діагностичного етапу – бронхографії.

Бронхографія (контрастне рентгенологічне дослідження бронхів) є найнадійнішим діагностичним методом при бронхоектатичній хворобі. Вона дозволяє визначити ступінь поширеності бронхоектазів, їх локалізацію, форму. Бронхографія у дорослих пацієнтів проводиться під місцевою анестезією, у дітей – під загальним наркозом. За допомогою введеного в бронхіальне дерево м’якого катетера відбувається заповнення бронхів контрастною речовиною з подальшим рентгенологічним контролем і серією знімків. При бронхографії виявляється деформація, зближення бронхів, їх циліндричні, мішечкові або веретеноподібні розширення, відсутність контрастування гілок бронхів, розташованих дистальніше бронхоектазів.

Для діагностики ступеня дихальної недостатності пацієнтів із бронхоектатичною хворобою проводять дослідження дихальної функції: спірометрію і пікфлоуметрію.

Лікування бронхоектатичної хвороби

У періоди загострень бронхоектатичної хвороби основні лікувальні заходи спрямовуються на санацію бронхів і придушення гнійно-запального процесу в бронхіальному дереві.  З цією метою проводять антибіотикотерапію і бронхоскопічний дренаж. Уживати антибіотики можна як парентерально (внутрішньовенно, внутрішньом’язово), так і ендобронхіально при проведенні санаційної бронхоскопії. Для лікування хронічних запальних процесів бронхів застосовують цефалоспоріни (цефтріаксон, цефазолін, цефотаксим та ін.), напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, оксацилін), гентаміцин.

При бронхоектатичній хворобі дренаж бронхіального дерева здійснюється також через надання пацієнтові певного положення, яке має полегшити відходження мокроти – тіло улаштовують на ліжку так, щоб ноги були вище за голову.  Для поліпшення евакуації мокроти призначають відхаркувальні засоби, лужне пиття, масаж грудної клітки, дихальну гімнастику, інгаляції, лікарський електрофорез на грудну клітку.

Часто при бронхоектатичній хворобі проводять бронхоальвеолярний лаваж (промивання бронхів) і відсмоктування гнійного секрету за допомогою бронхоскопа. Лікувальна бронхоскопія дозволяє не лише промити бронхи і видалити гнійний секрет, але йувести в бронхіальне дерево антибіотики, муколітики, бронхолітики, застосувати ультразвукову санацію.

Харчування пацієнтів з бронхоектатичною хворобою має бути повноцінним, збагаченим білком і вітамінами. У раціон додатково включають м’ясо, рибу, сир, овочі, соки, фрукти. Коли бронхоектатична хвороба не в стані загострення, призначають заняття дихальною гімнастикою, відхаркувальні трави, санаторно-курортну реабілітацію.

За відсутності протипоказань (легеневого серця, двосторонніх бронхоектазів та ін.) показано хірургічне лікування бронхоектатичної хвороби – видалення зміненої долі легені (лобектомія). Інколи оперативне лікування бронхоектатичної хвороби проводиться за життєвими показаннями (в разі важкої, безперервної кровотечі).

Прогноз та профілактика бронхоектазу

Оперативне видалення бронхоектазів інколи призводить до повного одужання. Регулярні курси протизапальної терапії дозволяють досягти тривалої ремісії. Загострення бронхоектатичної хвороби може виникати за вологе й холодне повітря, при переохолодженні, після простудних захворювань. За відсутності лікування бронхоектатичної хвороби і при ускладненому варіанті її перебігу прогноз несприятливий. Важкий тривалий перебіг бронхоектатичної хвороби приводить до інвалідизації.

Профілактика розвитку бронхоектатичної хвороби передбачає диспансерне спостереження пульмонолога за хворими з хронічними бронхітами і пневмосклерозом, їх своєчасне й адекватне лікування, виключення впливу шкідливих чинників (куріння, виробничих і пилових шкідливих умов), призначення гартування.  З метою запобігання загостренням бронхоектатичної хвороби необхідна своєчасна санація додаткових пазух носа при синуситах і порожнині рота при захворюваннях зубо-щелепної системи.


Category: Пульмонологія

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply