Цей довідник ні за яких умов не може замінити кваліфікованого лікаря і не призначений для того, щоб в його відсутність ставити діагноз і призначати лікування. Але інформація, зібрана на цих сторінках, дуже корисна кожному, оскільки просвітництво не може принести шкоду. А обширена інформація по профілактиці допоможе уникнути багатьох хвороб.

Артрити

Захворюваність артритом становить 9,5 випадків на 1 000 населення; поширеність висока серед осіб різного віку, включаючи дітей і підлітків, але частіше артрит розвивається у жінок 40-50 років. Артрит є серйозною медико-соціальною проблемою, оскільки його затяжне і рецидивуючий перебіг може викликати інвалідизацію і втрату працездатності. 


Класифікація артритів

За характером ураження артрити поділяються на 2 групи – запальні і дегенеративні. До групи запальних артритів належать такі види – ревматоїдний, інфекційний, реактивний артрит, подагра. Їх розвиток пов'язаний із запаленням синовіальної мембрани, що служить внутрішньої вистилки поверхні суглоба. У групу дегенеративних артритів входять травматичний артрит і остеоартроз, викликані пошкодженням суглобової поверхні хряща. 

У клініці артриту розрізняють гострий, підгострий і хронічний розвиток.  

Запалення при гострому артриті може носити серозний, серозно-фібринозний або гнійний характер. Освіта серозного випоту характерно для синовіту. При випаданні фібринозного осаду протягом артриту приймає більш важку форму. Найбільш серйозні побоювання викликає перебіг гнійного артриту, що характеризується розповсюдженням запалення на всю суглобову сумку і прилеглі тканини з розвитком капсульної флегмони.

Підгостра та хронічна форма артриту призводить до гіпертрофії ворсинок синовіальних оболонок, патологічної проліферації (розростання) поверхневого шару синовіальних клітин, плазмоцитарної і лімфоїдної інфільтрації тканин з виходом у фіброз. При тривалому артриті відмічається розвиток грануляцій на суглобових поверхнях хряща, їх поступове поширення на хрящову тканину, деструкція і ерозірованіе кістково-хрящового клаптя. У міру заміщення грануляційної тканини фіброзної відбувається процес осифікації, тобто формування фіброзних або кісткових анкілозів. При зацікавленості суглобової капсули, сухожиль і навколосуглобових м'язів розвиваються деформації суглобів, підвивихи, контрактури.

По локалізації запалення розрізняють ізольоване ураження одиничного суглоба (моноартрит), процеси з поширенням на 2-3 суглоба (олігоартрит) і більше 3-х суглобів (поліартрит).

З урахуванням етіологічних і патогенетичних механізмів виділяють первинні артрити, які розвиваються внаслідок травми, інфекції, імунних і метаболічних порушень, а також вторинні артрити, як результат патологічних змін кісткових елементів суглоба і навколосуглобових тканин.

До самостійним (первинним) форм захворювання відносяться специфічні інфекційні артрити туберкульозної, гонорейної, дизентерійної, вірусної та ін етіології; артрит ревматоїдний, поліартрит ревматичний, спондилоартрит анкілозуючий, поліартрит псоріатичний та ін Вторинні артрити можуть бути наслідком остеомієліту, захворювань легенів, шлунково-кишкового тракту, крові , саркоїдозу, злоякісних пухлин і ін

В залежності від нозологічної форми при артриті уражаються різні групи суглобів. Для ревматоїдного артриту характерна симетрична зацікавленість суглобів стоп і кистей – п'ястно-фалангових, міжфалангових, променезап'ясткових, плюснефалангових, предплюсневих, гомілковостопних. Псоріатичний артрит характеризується ураженням дистальних суглобів пальцевих фаланг стоп і кистей; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева) – суглобів крижово-клубового зчленування і хребта.


Симптоми артриту

Клініка артриту розвивається поволі із загального нездужання, яке спочатку розцінюється як втома і перевтома. Однак дані відчуття поступово наростають і незабаром позначаються на повсякденному активності та функціонуванні.

Провідним симптомом артриту є артралгія, яка носить стійкий хвилеподібний характер, посилюючись в другій половині ночі і під ранок. Виразність артралгії варіює від незначних больових відчуттів до сильних і неминущі, що різко обмежують рухливість пацієнта.

Типова клініка артриту доповнюється локальною гіпертермією і гіперемією, припухлістю, відчуттями скутості та обмеження рухливості. Пальпаторно визначається болючість над всією поверхнею суглоба і по ходу суглобової щілини. Поступово до цих симптомів приєднуються деформації і порушення функціонування суглобів, видозміна шкірних покривів над ними, екзостоз. Обмеження функціональності суглобів при артриті може проявлятися як у легкого ступеня, так і у важкій – аж до повної знерухомлених кінцівки. При інфекційних артритах відзначається лихоманка і озноб.


Діагностика артриту

Діагностика артриту грунтується на сукупності клінічної симптоматики, фізикальних ознак, рентгенологічних даних, результатів цитологічного і мікробіологічного аналізу синовіальної рідини. Пацієнти з виявленим артритом направляються на консультацію ревматолога для виключення ревматичної природи захворювання.

Основним діагностичним дослідженням при артриті служить рентгенографія суглобів в стандартних (прямий і бічний) проекціях. При необхідності інструментальна діагностика доповнюється томографією, артрографії, елекрорентгенографіей, збільшувальною рентгенографією (для дрібних суглобів).

Рентгенологічні ознаки артриту різноманітні; найбільш характерним і раннім є розвиток навколосуглобових остеопороз, звуження суглобової щілини, крайових кісткових дефектів, деструктивних кістозних вогнищ навколосуглобової кісткової тканини. Для інфекційних, в тому числі туберкульозних артритів, типово формування секвестрів. При сифілітичною артриті, а також вторинному артриті, розвиненому на тлі остеомієліту, рентгенологічно відзначається присутність періостальних накладень в проекції метафізарних зони трубчастих кісток. У крижово-поздвздошних суглобах при артриті на рентгенограмах визначається остеосклероз. Рентгенологічними ознаками хронічного артриту відносяться підвивихи та вивихи суглобів, кісткові розростання по краях епіфізів.

За допомогою діагностичної термографії підтверджуються характерні для артриту локальні зміни теплообміну. УЗД суглобів допомагають визначити наявність випоту в його порожнині, а також параартікулярних змін. Дані радіонуклідної сцинтиграфії дозволяють судити про реакцію кісткової тканини і активності запалення. За показаннями проводиться діагностична артроскопія.

Для визначення ступеня функціональних порушень в суглобах при артриті використовуються методики вимірювання амплітуди пасивних і активних рухів, подографія (реєстрація тривалості окремих фаз кроку).

Характер запалення при артриті уточнюється за допомогою лабораторного дослідження суглобової рідини по її в'язкості, клітинному складу, змісту ферментів і білка, наявності мікроорганізмів. При необхідності проводиться морфологічна оцінка біоптату синовіальних оболонок.


Лікування артриту

Етіологічне лікування артриту проводиться тільки при деяких його формах – інфекційної, подагричної, алергічної.

Артрити з підгострим і хронічним перебігом підлягають загальній фармакотерапії за допомогою протизапальних нестероїдних (ібупрофен, диклофенак, напроксен) і стероїдних (преднізолон, метипред) препаратів. Синтетичні стероїди також використовуються для введення в порожнину суглоба (лікувальні пункції суглобів).

У міру стихання гострого запалення до медикаментозної терапії додається фізіотерапія (УФО в еритемних дозах, електрофорез з анальгетиками, фонофорез з гідрокортизоном, ампліпульстерапія), що надає протибольовий і протизапальний ефект, попереджає фіброзні зміни і дисфункції суглобів. 

Проведення занять лікувальної фізкультури та масажу при артриті спрямоване на попередження розвитку контрактури і функціональних порушень в суглобах. У комплекс відновної терапії рекомендується включати грязелікування, бальнеотерапію, санаторне і курортне лікування.

Використання методик еферентної терапії (плазмаферезу, кріоафереза, каскадної фільтрації плазми крові) направлено на екстракорпоральну абсорбцію антитіл і ЦВК при аутоімунних артритах, уратів – при подагричної формі артриту. Екстракорпоральна фармакотерапія дозволяє використовувати власні кров'яні клітини пацієнта (лейкоцити, еритроцити, тромбоцити) для ефективної доставки лікарських речовин до вогнища запалення.

Для лікування важких форм артриту використовується введення стовбурових клітин. Стовбурова клітинна терапія сприяє відновленню обміну речовин і поліпшенню живлення тканин суглоба, стиханню запалення, підвищення несприйнятливості до інфекцій, які є частою причиною артриту. Особлива цінність використання стовбурових клітин полягає в стимуляції регенерації хряща і відновлення його структури.

У деяких випадках при ревматоїдному та інших формах артриту потрібне проведення оперативного втручання – сіновектомію, артротоміі, резекції суглоба, артродеза, хейлектоміі, артроскопічних операцій та ін При деструктивних змінах у суглобі, викликаних артритом, показано ендопротезування, реконструктивно-відновні артропластіческіе операції. 


Прогноз при артриті

Найближчий і віддалений прогноз при артриті обумовлений причинами і характером запальних явищ. Так, протягом ревматичного артриту зазвичай доброякісне, але нерідко рецидивуючий. Добре піддаються терапії реактивні артрити (постентероколітіческіе, урогенний), однак стихание залишкових проявів може затягнутися на рік і більше. Прогностично найбільш несприятливо протягом ревматоїдний та псоріатичний артрити, що призводять до тяжких руховим дисфункциям.


Профілактика артриту

Основою профілактики артриту є зміна характеру харчування. Рекомендується різноманітне, збалансоване харчування, контроль ваги, скорочення споживання тваринних жирів і м'яса, обмеження кількості цукру і солі, виключення копченостей, газованих напоїв, маринадів, здоби, консервів, збільшення частки фруктів, овочів, зернових культур в раціоні. Обов'язковою вимогою профілактики артриту є виключення алкоголю і куріння.

Уражені артритом суглоби необхідно постійно тримати в теплі. Корисні регулярна дозована активність, лікувальна гімнастика, масаж.


Category: Системні захворювання

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply