Цей довідник ні за яких умов не може замінити кваліфікованого лікаря і не призначений для того, щоб в його відсутність ставити діагноз і призначати лікування. Але інформація, зібрана на цих сторінках, дуже корисна кожному, оскільки просвітництво не може принести шкоду. А обширена інформація по профілактиці допоможе уникнути багатьох хвороб.

Анатомія і фізіологія центральної нервової системи

Центральна нервова система (ЦНС) включає головний та спинний мозок і є головним центром, що регулює фізіологічні й психічні процеси. Аферентні (чутливі) нейрони пе­редають інформацію в ЦНС, а еферентні (моторні) нейрони передають нервові імпульси з  ЦНС на периферію.

Центральна нервова система постійно формує інформацію про рівні кисню і вуглекисло­го газу в крові, температуру тіла, сенсорні стимул-реакції і регулює роботу ефекторних органів так, щоб зберегти гомеостаз, пристосувати організм до довкілля. Також ЦНС забезпечує вищу нервову діяльність (ВНД), наприклад, мислення, навчання, пам’ять, і контролює роботу м’язової системи.

ЦНС тісно пов’язана з іншими системами організму: ендокринною, м’язовою, імун­ною, а відділи ЦНС тісно пов’язані між собою. Саме у ЦНС відбуваються процеси взає­модії психічних і фізичних складових здоров’я. Відсутність координації або дисбаланс цих складових може призвести до виникнення психічних розладів при соматичному за­хворюванні – наприклад, зміна поведінки при захворюваннях внутрішніх органів і, нав­паки, порушення роботи внутрішніх органів при порушенні психічних функцій.

image031 Анатомія і фізіологія центральної нервової системи

Головний мозок  розміщений у порожнині черепа і покритий трьома обо­лонками. Анатомічно в ньому виділяють: дві півкулі, сполучені між собою спайкою (мозолисте тіло); проміжний мозок (таламус і гіпоталамус); середній мозок; задній мозок (мозочок і вароліїв міст) і довгастий мозок, який переходить безпосередньо у спинний мозок.

На розрізі мозку видно, що він складається з сірої і білої речовини. Сіра речови­на утворюється скупченнями нервових клітин (із початковими відділами відростків, які відходять від їх тіл). Окремі обмежені скупчення сірої речовини носять назви ядер. У мозочку і великих півкулях сіра речовина розподілена як по поверхні (кора), так і в тов­щі органа, у вигляді ядер. Білу речовину утворюють нервові волокна, які у свою чергу утворюють провідні шляхи.

У довгастому мозку розташовані парасимпатичні ядра, які обумовлюють слинови­ділення і життєво важливі функції (серцево-судинний і дихальний центри). У таламусі й гіпоталамусі лежать ядра, які мають відношення до регуляції обміну речовин в орга­нізмі й терморегуляції. Мозочок і ядра середнього й заднього мозку відповідають за ко­ординацію рухів, а ядра півкуль – за рухи й емоції. Кора великих півкуль відповідальна за вищу нервову діяльність та умовні рефлекси. Окремі ділянки кори, спеціалізовані за функціями, називають зонами. Наприклад, у потиличній частці знаходиться зорова зонгц * у скроневій – слухова і нюхова. Пошкодження останніх призводить, зокрема, до втрати здатності розрізняти запахи або звуки.

Спинний мозок лежить у хребтовому каналі, утвореному тілами хребців і їх відрост­ками. Його довжина у дорослої людини складає 40-45 см. Спинний мозок має два по­товщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхньої і нижньої кінцівок. Передньою та задньою серединною борозною спинний мозок ділиться на дві симетричні половини – праву й ліву, кожна з яких, у свою чергу, має по дві поздовжні борозни, з яких виходять передні й задні корінці, що, зливаючись у міжхребцевому отворі, утворюють спинномозкові нерви. У нижній частині хребтово­го каналу ці нерви йдуть вертикально, зверху вниз, утворюючи структуру, відому як кінський хвіст. Усього від спинного мозку, утворюючись із передніх і задніх корінців, відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів.

У спинному мозку також виділяють сіру й білу речовину. Сіра речовина закладена всередині і з усіх боків- оточена білою. На поперечному розрізі сіра речовина утворює малюнок, що нагадує метелика. Виступи спинного мозку називаються рогами; розрізня­ють передні, середні й задні роги. Передній ріг має округлу форму і містить клітини, які дають початок руховим корінцям спинного мозку; задній ріг довший і тонший, включає нейрони, з яких відходять чутливі волокна задніх корінців; бічний ріг утворює невеликої трикутної форми виступ, що складається з клітин, які відносяться до вегетативної части­ни нервової системи. Біла речовина спинного мозку утворена нервовими волокнами, які сполучають частини спинного мозку між собою, спинний мозок з головним і головний мозок – з периферичними нервовими вузлами.

Мікроскопічно ЦНС утворена двома групами клітин – глією, яка захищає, живить клітини ЦНС, здійснює місцевий імунологічний нагляд, і нейронами, які і є головними функціональними елементами нервової системи.

Більшість нейронів складаються з тіла і відростків, які поділяються на два типи – дендрити і аксон. Тіла нейронів зазвичай розташовані групами, які називаються ганглія­ми або ядрами. Група нейронів, яка виконує одну і ту ж функцію, називається центром, наприклад: Судинний центр, кашльовий центр тощо.

Дендрит збирає інформацію з периферії і посилає її до тіла нейрона, ці відрост­ки мають гіллясту структуру і утворюють безліч з’єднань (синапсів) з іншими клі­тинами. Аксон не галузиться і передає інформаційні імпульси від тіла нейрона на периферію. На кінці аксона розташовані невеликі пресинаптичні волокна, що закін­чуються шишкоподібними структурами, які називають бульбашками. Ці структури утворюють синапс і містять гранули спеціальних хімічних речовин – нейротранс- мітерів (медіаторів). Частина аксонів покрита спеціальною ліпідною оболонкою – мієліном. Мієлін покриває, захищає й ізолює аксон. Аксон, покритий мієліном, на­зивається мієліновим нервовим волокном, а не вкритий мієліном – безмієліновим. Нервові волокна залучені в передачу однотипних імпульсів (температурних, больо­вих) і, як правило, розташовані групами, які називаються нервовими шляхами або трактами.

Нейрони можуть взаємодіяти як між собою, так і з клітинами інших тканин (м’язовою, епітеліальною й ін). Такі взаємодії забезпечуються складною системою сприйняття, ін­терпретації, модифікації й формування електричних і хімічних сигналів. Збудливість і провідність є головними особливостями нейронів, які і дозволяють цим клітинам ви­конувати свої вузькоспецифічні функції.

Нейротрансмітери, або медіатори, — це хімічні сполуки, які забезпечують передачу імпульсів між нейронами або від нейрона іншим тканинам організму (м’язам, наприклад). Існує три основні типи медіаторів – аміни (норадреналін, дофамін, серотонін), амінокис­лота (аспартат, глутамат, гліцин, ГАМК) і пептиди (АКТГ, вазопресин, речовина Р).

Ці речовини синтезуються й зберігаються у пресинаттичних закінченнях і вивіль­няються у відповідь на електричний імпульс (потенціал дії), який досягає закінчення аксона (пресинапгичного волокна). Основою виникнення потенціалу дії є короткочас­не відкриття йонних каналів. Вхід йонів кальцію в клітину необхідний для вивільнен­ня медіатора із синаптичних везикул (бульбашок). Збереження медіатора у везикулах попереджує руйнування цих речовин ферментами і при потребі дозволяє максимально швидко здійснювати передачу сигналу.

Після вивільнення медіаторів з бульбашок у синаптичну щілину’ вони збуджують або пригнічують рецептори, розташовані на поетеинаптичній мембрані (подальший нейрон, м’язова клітина). Молекули нейротрансмітера, які залишились у с инаптич ній щілині, можуть захоплюватися пресинаптичним нейроном (т.зв. зворотне захоплення) і надалі використовуватися повторно, а можуть руйнуватися спеціальними ферментами (ацетил­холін, наприклад, руйнується ацетилхолінестеразою, норадреналін – моноаміноксида- зою або катехол-о-метилтрансферазою).

Наявність синаптичної передачі між клітинами нервової системи – нейронами, а також між нейронами і клітинами м’язової і залозистої тканин, дозволяє ЦНС ре­гулювати функції периферичних органів у відповідь на умови зовнішнього середо­вища, що змінюються як довільно, за бажанням (умовний рефлекс), так і мимоволі (безумовний рефлекс). Весь шлях, по якому проводиться збудження від чутливого нейрона через відповідні відділи центральної нервової системи до рухового, нази­вається рефлекторною дугою. На рефлекторному принципі побудована вся робота нервової системи.


Category: Анатомія людини

Comments (Прокоментуй!)

There are no comments yet. Why not be the first to speak your mind.

Leave a Reply